Чому FB?

...а не Cinzano?

Між партнерами й спонсорами мистецьких проектів не завжди складаються гармонійні стосунки. Про Французький бульвар (точніше, про споріднену торгівельну марку - авторські  "Вина Гулієвих") я почув, коли готувалося інтерв'ю для журналу «DrinkArt». Мене дуже заціквило це авторське вино з бесарабських виноградників, але на фотосесію чомусь потрапив… вермут Cinzano. Просто дилери італійців змогли запропонувати виданню більше.

 Я нічого не маю проти чудового італійського бренду, але не маю і нічого й «За». Бо він ажніяким боком не пов’язаний з моєю творчістю. Чому тоді не "Кока Кола"? А вина Бесарабії… вони - частина того сонця, того ланшафту, тієї культури, що увібрала в себе і скіфів, і елінів. Ця культура стала головною темою всього проекту elGephest (Електро-Гефест), що триває вже більш, як двадцять років - з часів моєї першої подорожі Північним Причорномор’ям.

Те, що я роблю, останім часом набуло назви «техно-елінізм» - поєднання сучасних технологій із античними міфами. Але важливо, що ця античність здебільшого локалізована саме в українському Чорномор’ї. Тут, власно, і видбувається дія локального проекту «Дар Посейдона». Це й робить мою справу спорідненою із роботою бесарабських виноробів. Придивіться - розташування виноградників чітко і ретельно зафіксоване географічними координатами Чорномор’я. Увага до візуального дизайну, який ви бачите, а також рівень технологічного забеспечення, про який я дізнався з сайту FB доводять - з «техно» в одеситів також все гаразд.

Кажуть: «Винороб і митець створюють і продають одне й те саме - ЛЕГЕНДУ».

Думаю, що у випадку ТМ "Французький бульвар" та проекту elGephest це цілком справедливо і наочно.